Засновником школи став Іоан Бошняк. Навчання проводилось то румунською, то німецькою мовами, залежно від того, до складу якої держави входила Буковина.
У 1933 році навчалось вже 110 дітей, з яких 93 – глухих. З 1934 року «Інститут» став «Державною спеціальною школою для сліпих і глухонімих». Освіта була 4-х класною. Навчання глухонімих проводилось чистим усним методом. Дактильна мова та міміка суворо заборонялися.
За Чернівецьким «Інститутом» було закріплене колишнє панське господарство з ділянкою землі, фермою та садами. Сади збереглися до цього часу. Щорічно діти збирають хороші урожаї яблук, слив, горіхів.
У 1940 році Буковина возз’єдналась з Україною. Почали впроваджуватись українські програми та навчальні плани. Міністерство направило з Київської школи глухих групу педагогів для організації навчального процесу. Директором призначають Масюк Г.О.
Під час війни навчання було перервано, а в 1944 році обласний відділ народної освіти відновлює діяльність школи і директором призначають Лозинського В.Д., який керував школою до 1967 року.
Щорічно зростав кількісний склад учнівського та педагогічного колективів.
У кінці 60-х років школу очолив молодий сурдопедагог Ключник В.М., який був беззмінним директором до 2002 року.
До 90-х років учні навчалися 12 років і отримували повну середню освіту.
З 1998 року заклад іменувався як Чернівецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №1 для глухих дітей.
Враховуючи побажання батьків та за сприянням обласного управління освіти і науки з 2001 року в закладі почали навчатися та проходити реабілітацію діти зі складними порушеннями у розвитку (синдромом Дауна, помірною розумовою відсталістю, аутизмом).
Згідно рішення сесії Чернівецької обласної ради № 162-39/10 від 19 серпня 2010 року «Про реорганізацію комунального закладу «Чернівецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 1» 12 квітня 2011 року на базі закладу був відкритий Чернівецький обласний навчально-реабілітаційний центр № 1.