Поради вчителям: Як мотивувати себе й учнів.

1. Любіть дітей, людей, тварин, свою родину та країну. Будьте добрими й щирими, радісними та усміхненими.
2. Встановлюйте з учнями доброзичливі й партнерські відносини. Засвоюйте мистецтво похвали – це надзвичайно важливий засіб, який повинен знати кожен педагог.
3. Вивчайте індивідуальні особливості своїх учнів. Застосовуйте ці знання під час планування навчальних завдань, очікуваних навчальних результатів.
4. Підтримуйте в класному кабінеті сприятливе середовище – свіже повітря, чисте приміщення, відрегульована температура, акуратний вигляд.
5. Упроваджуйте в класі зразки поведінки стандартних ситуацій: як входити до класу, правила поводження на уроці, як відповідати на запитання, як доглядати робоче місце тощо.
6. Заохочуйте, мотивуйте учнів до навчальної діяльності, зазначайте конкретні позитивні досягнення. Створюйте навчальне середовище, яке відображає індивідуальні особливості учнів у групі.
7. Ставте перед учнями цілі, які б відкривали перспективи в навчанні та досягненні успіху.
8. Намагайтеся викладати цікаво, зрозуміло, використовуйте різноманітні методи, засоби й форми роботи. Не звикайте до одноманітності. Проте пам’ятайте, що надмірна різноманітність на одному занятті не дасть користі, оскільки учні не зосередяться і все спричинить хаос думок.
9. Уникайте надмірного навантаження учнів навчальним матеріалом.
10. Дайте учням можливість обирати завдання й види діяльності.

Алгоритми створення ситуації успіху

1. Подолання страху. Учні долають невпевненість у власних силах, учаться на своїх помилках і відшуковують інші способи вирішення проблем.
2. Авансування успішного результату. Учитель висловлює тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається із поставленим завданням. Це також переконує підлітка у своїх силах і можливостях: «Тобі обов’язково все вдасться, я навіть не сумніваюся в позитивному результаті».
3. Прихований інструктаж учня (прихована допомога) про способи й форми діяльності. Учень уникає поразки. Досягають через побажання: «Можливо, краще розпочати з…»,«Виконуючи роботу, не забудьте про ».
4. Мотивація. Показати учню, заради чого або кого провадять діяльність, кому це стане в пригоді; він повинен виконати завдання: «Без твоєї допомоги друзям не впоратися…»
5. Персональна винятковість. Визначення важливості зусиль учня в діяльності: «Лише ти міг би…», «Лише тобі й можу доручити…»
6. Мобілізація активності, або педагогічне виконання. Заохочення до виконання конкретних дій: «Ми дуже хочемо розпочати роботу…»
7. Високий рівень оцінювання частин роботи (подробиць). Емоційне переживання не результату загалом, а окремої деталі: «Найбільше мені сподобалося у твоїй роботі…», «Найкраще тобі вдалося…».

Психолого-педагогічні прийоми, які сприяють створенню ситуації успіху на мотиваційному етапі навчальної діяльності:

1. Ефект Розенталя, або „Ефект навіювання”:„Ти це можеш”, „Тобі це вдається” тощо. Якщо педагог буде переконувати учнів у реальності успіху, то успіх прийде. Англійський учений Стоуенс довів, що учні, яких заохочували, досягли значно більших успіхів, ніж ті, кого ніяк не заохочували.

2. Прийом „Емоційне прогладжування”– констатація будь-якого факту успіху, прищеплювання дитині віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття.
3. Прийом „Анонсування”– репетиція майбутньої дії, яка створює психологічний настрій на успіх перед класом. Це можуть бути додаткові індивідуальні заняття з окремими учнями. Добре заздалегідь оголосити приклади запитань самостійної роботи чи назвати прізвища учнів, яких не передбачається опитувати на наступному уроці (або навпаки), можна провести пробну контрольну роботу тощо.

Психолого-педагогічні прийоми, які сприяють створенню ситуації успіху на організаційному етапі навчальної діяльності:

1. Прийом „Даю шанс”– це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, в якій учень отримує можливість зненацька для себе розкрити свої можливості.

2. Прийом „Рушай за нами”. Алгоритм цього прийому такий:

• діагностика інтелектуального фону колективу;
• вибір інтелектуального спонсора;
• фіксація результату та його оцінка. Наприкінці цей прийом реалізується за допомогою окремих учнів, які „ведуть” за собою невстигаючих.

3. Прийом „Емоційний сплеск”корисний дітям, які емоційно реагують на похвалу і критику. Завдання вчителя – у кожного учня вивільнити енергію, ініційовану теплим словом підтримки вчителя.

4. Прийом „Навіювання”побудований на точному розрахункові, в якому головне – вибір гносеоносія, тобто джерела інтелектуального збудження.

      Алгоритм прийому такий:

• реалізована або несподівана радість учня;
• підтримка педагога;
• „збудження” окремих членів колективу (наприклад, створення ситуації  змагальності);
• поява нових стимулів для саморозвитку кожного.

5. Прийом „Еврика”. Створюються умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, несподівано відкриває в собі невідомі досі здібності. Завдання вчителя – помітити це глибоко особисте відкриття, всіляко підтримати дитину, поставити нову мету і надихнути на її досягнення. Допомога вчителя у створенні ситуації відкриття має бути ненав`язливою, прихованою.

6. Прийом „Навмисна помилка”. Можна застосувати з урахуванням віку і знань учнів на відомому матеріалі, що використовується як опорні знання.

      Створюючи ситуації успіху на етапі організації навчальної      діяльності, слід пам`ятати про два основні правила:

• формування свідомого ставлення до результату навчальної діяльності має слугувати перетворенню результату на мотив для нової пізнавальної діяльності;

• у кожної дитини є задатки, які можуть розвинутися у здібності.

Джерела: https://sch32.edu.vn.ua/2-sch32/187-psykholohichni-umovy-stvorennia-sytuatsii-uspikhu-na-urotsi-new; //Психолог №7, 2019, с.47-49