03 листопада 2016 року в Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центрі № 1 відбулось засідання педагогічної ради на тему «Сучасні підходи до проблеми превентивного виховання дітей з особливими потребами», адже превентивне виховання посідає важливе місце в системі виховної роботи сучасної школи. Воно включає в себе підготовчі та профілактичні дії педагогічного колективу, спрямовані на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявів асоціальної поведінки.

З досвідом впровадження сучасних підходів до проблеми превентивного виховання ознайомила заступник директора з виховної роботи Деренькова Г.А. Також розглядались питання: «Превентивне виховання та профілактика негативних явищ в учнів початкової школи» (вихователь Черневич Д.О.), «Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх дітей з психофізичними вадами» (вихователь Гакман Г.С.), «Методи корекції проявів девіантної поведінки у підлітків» (вихователь Мазур І.В.), «Превентивність як складова виховання життєво компетентної особистості» (вихователь Микосянчик Ю.М.). Психолог центру Вовчук М.Ф. провела з педагогами тренінг «Психологічна робота з дітьми «групи ризику», у якому поєднались теорія і практичні вправи щодо взаємодії з дітьми такої категорії. Засідання пройшло плідно в атмосфері творчої співпраці.

Учасники педагогічної ради виробили спільні рішення щодо подальшої роботи з превентивного виховання:

1. Провести анкетування учнів з метою визначення рівня їх правової культури та розробити заходи з питань попередження і профілактики правопорушень, злочинності серед учнів.

До 1 грудня 2016 Матейчук Ю.В., Вовчук М.Ф., Лаврук І.М.

2. З метою запобігання негативних явищ в учнівському середовищі залучати вихованців закладу, зокрема дітей «групи ризику», до різноманітних видів позаурочної діяльності.

Упродовж  2016/2017 навчального року Деренькова Г.А., керівники гуртків, класні керівники, вихователі

3. Залучати до проведення заходів з превентивного виховання батьківську громаду, працівників правоохоронних органів.

Упродовж  2016/2017 навчального року Деренькова Г.А., Матейчук Ю.В.

4. Проводити індивідуальну корекційну роботу з учнями «групи ризику» та діагностику щодо виявлення змін у їх поведінці.

Упродовж  року Вовчук М.Ф., Лаврук І.М.

5. Запровадити в системі учнівського самоврядування метод медіації з важковиховуваними учнями.

Упродовж року Матейчук Ю.В., наставники Міністерств

6. Організувати тренінгову роботу з учнями «групи ризику».

До 15.11.2016 Лаврук І.М.

7. Проводити засідання психолого-педагогічного консиліуму та конференцій з проблеми методів виховання дітей з проявами девіантної поведінки.

Упродовж року Адміністрація, педагоги, соціально-психологічна служба

8. Здійснювати інформаційно-методичний, практичний супровід у роботі із дітьми з психофізичними порушеннями.

Постійно працівники центру

Написала: Деренькова Г.А.

ДОДАТКИ 

Доповіді на педагогічній раді центру

“Сучасні підходи до проблеми превентивного виховання
дітей з особливими потребами”

(заступник директора  з виховної роботи Деренькова Г.А.)

Проблема превентивності завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.
Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист.
Як зазначається в Концепції превентивного виховання дітей і молоді, превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання негативним звичкам, відвернення суїцидів та формування навичок здорового способу життя.
Система превентивного виховання будується на теоретико-методологічних засадах особистісно-орієнтованого гуманістичного підходу до особистості у відповідності із Законом про освіту, змістом виховання у національній школі, на основі Конвенції про права дитини, міжнародних актів і рекомендацій щодо становища дітей та молоді, положень Національної програми «Діти України», національних програм протидії зловживанню наркотичних засобів, профілактики захворюваності на СНІД, боротьби зі злочинністю тощо.
Превентивне виховання посідає важливе місце в системі виховної роботи сучасної школи. Воно включає в себе підготовчі та профілактичні дії педагогічного колективу, спрямовані на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки та організацію належного догляду за діяльністю школярів.
Метою превентивного виховання є досягнення сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.
Основні завдання превентивного виховання дітей і молоді:
• створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;
• забезпечити соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на протидію втягуванню дітей та молоді в негативні ситуації;
• надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують;
• забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають наркотичними, психотропними речовинами;
• стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації;
Превентивна робота проводиться з усіма дітьми, починаючи з дошкільного віку, з метою попередження відхилень у поведінці, особливо з тими, хто перебуває у складних життєвих обставинах, характеризується негативною поведінкою.
Основними напрямками превентивного виховання:
• Правова освіта неповнолітніх
• Формування здорового способу життя
• Моральне здоров’я дитини
• Профілактика асоціальних проявів в поведінці учнів
• Соціальна реабілітація неповнолітніх
• Комплексна психолого-педагогічна і соціальна допомога неповнолітнім
Одним з найважливіших питань виховної роботи Чернівецького обласного навчально-реабілітаційного центру №1 є питання превентивного виховання дітей з особливими потребами. Це питання неодноразово розглядалося на нарадах при директорі: «Заходи з профілактики правопорушень серед учнів» 22.10.2015, протокол № 8; «Про стан роботи з попередження шкідливих звичок і запобігання правопорушенням» 17.12.2015 протокол № 10.
Всі превентивні заходи, які складають систему роботи нашого центру поділяються на три типи:
• Первинна соціальна превенція, спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей, на попередження несприятливого впливу на дитину.
• Вторинна – якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини з метою попередження їх подальшого розвитку.
• Третинна або цілеспрямована превенція включає сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці дитини в більш важку стадію.
Робота педагогічного колективу нашого закладу в напрямі превентивного виховання полягає передусім у формуванні в учнів високих моральних якостей, які є головним чинником вибору способів поведінки.
Отримуючи елементарні правові знання з початкової школи, поглиблюючи їх у середніх та старших класах, аналізуючи та моделюючи життєві ситуації, дитина проходить довгий шлях, коли її знання перетворюються на переконання, а переконання стають світоглядом людини, яка оволоділа правовою культурою.
Одним з основних аспектів правовиховної роботи педагогічного колективу нашого центру є формування у школярів правової культури. Адже, як правило, учні, які добре поводяться в школі, так само поводять себе і за її межами. Хто звик виконувати правила для учнів, той легко виконуватиме й усі інші правила суспільства. Тому в нашому центрі першочерговими заходами з формування в учнів культури поведінки є:
• Вивчення правил поведінки учнів в центрі «Поважаємо та дотримуємося правил поведінки», які опрацьовуються під час виховних годин.
• В центрі ведеться облік і контроль за відвідуванням навчальних занять учнями. Щотижня ці дані аналізуються, вживаються відповідні заходи.
• Ведеться постійний облік та контроль охопленості учнів заняттями в гуртках та спортивних секціях. У класах учні мають постійні та тимчасові громадські доручення.
• В центрі діє соціально-психологічна служба для учнів та батьків.
• Системною є профілактична робота з учнями, які знаходяться в «групі ризику»:
– за кожним з них закріплено вихователя, який проводить індивідуальну роботу;
– на кожного учня заведена індивідуальна картка, ведеться робота соціально-психологічної служби;
– стан роботи з цими учнями заслуховується на нарадах при директорові, на засіданнях психолого-педагогічного консиліуму, на засіданнях шкільної ПМПК 6. Класними керівниками, вихователями, адміністрацією закладу проводиться постійна індивідуальна робота з учнями.
7. Ведеться планомірна робота з батьками.
Упродовж 2015/2016 та на початку 2016/2017 навчального року адміністрацією центру проводилась перевірка стану роботи з учнями щодо попередження та профілактики правопорушень, злочинності серед неповнолітніх. Під час перевірки було встановлено, що у центрі є діти «групи ризику», в яких помічена схильність до правопорушень (Мельницький С. – учень 7-а класу; Мунтян В. – учень 9 класу; Фурман І. – учень 11 класу; Урбанович Л. – учень 12 класу).
До роботи з цією категорією учнів залучені класні керівники Агаркова О.В, Костенко Л.В., Нестеренко І.Д., Крилова С.В., вихователі Дяків С.М., Горман І.О., Мазур І.В., Микосянчик Ю.М., психолог центру Вовчук М.Ф., соціальний педагог Лаврук І.М., керівники гуртків Фестей А.М., Трубій В.Ю., Ісопеску А.М., Чебан З.В., Спіжавка В.Г., Кононенко О.Г., Залибін О.М., Слобожанінов А.А., Терлецький В.К., батьки та адміністрація закладу.
Класні керівники, вихователі, керівники гуртків залучили учнів «групи ризику» до роботи в спортивних секціях (настільний теніс, волейбол, шахи, спортивне орієнтування), гуртках прикладної справи «Умілі руки» та трасового автомоделювання, до суспільно-корисної праці. Окрім цього, всі ці учні знаходяться під наглядом членів Міністерства дисципліни і порядку учнівського парламенту.
В основу системного підходу до здійснення превентивного виховання в центрі покладено диференційований підхід, враховуються вікові особливості дітей. Упродовж року вихователі ведуть щоденники спостережень, де фіксують порушення поведінки учнями, організовують заходи щодо підвищення правосвідомості школярів. У класних приміщеннях та коридорі центру розміщено наочну інформацію: стенди державної символіки, куток правових знань. Так, до Міжнародного Дня захисту прав людини вихователями було проведено бесіду «Я – маленький громадянин» (підгот.–5 класи), годину спілкування «Громадянське суспільство – гарантія дотримання прав людини». У рамках проекту «Світ потребує твоєї доброти» були проведені заходи: клуб спілкування «Пізнай себе – і ти пізнаєш світ» (5–12 класи), тематична година «Демократичні принципи та цінності» (5–12 класи), виховання морально-етичних почуттів «Світ чекає від тебе доброти» (підгот.–5 класи), бесіда «Повага до дівчинки – однокласниці» (6–12 класи), тренінгові заняття «Чому в нашому житті важко бути толерантним» (5–10 класи, Лаврук І.М.). Для учнів початкових класів проведено виховне заняття на тему «Великі права маленької дитини» (жовтень 2016, Черневич Д.О.).
Сучасний погляд на виховання дітей заснований на особистісно-орієнтованому підході, який вимагає від педагога знання інноваційних технологій. Дієвими є моделювання різноманітних ігрових форм і методів, які формують в учнів навички та вміння протистояти негативним явищам у суспільстві та забезпечують можливість повторення учнями всього пройденого матеріалу, кращому засвоєнню понять, термінів, поглиблюють та розширюють їх знання. Актуальними залишаються превентивні бесіди, навчально-пізнавальні, рольові ігри, програвання ситуацій, години спілкування, тренінги, диспути, вікторини, брейн-ринги, конкурси малюнків та плакатів, зустрічі з працівниками правоохоронних органів, обов’язковим елементом яких є правоохоронна, правова та медико-оздоровча робота.
З метою профілактики ризикованої та протиправної поведінки, попередження негативних явищ, формування у дітей і підлітків знань, умінь та навичок, які сприяють відповідальній, адаптивній, безпечній поведінці, стимулювання неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, навчанню з раннього віку навичкам охорони власного життя і здоров’я у вересні–жовтні 2016 року були проведені години спілкування «Вчимося культури» (3 кл., Ланівська М.Г.), «Шкідливі та корисні звички» (1 кл., Дулова О.О.), «Правопорушення» (7-а кл., Дяків С.М.), круглий стіл «Культура спілкування. Слова ввічливості» (8 кл., Мацієвська Л.Т. ), бесіда з техніки безпеки «Обережно на канікулах», (7-б кл., Гакман Г.С.), інформаційна година «Здоровому все здорово» (7-в кл., Добрань Н.В.), диспут «Конфлікти і спроби їх вирішення» (11 кл., Мазур І.В.), усний журнал з елементами тренінгу для учнів 6–12 класів «Шкідливість куріння» (Микосянчик Ю.М.). У рамках виховного проекту «Світ потребує від тебе доброти» для учнів 6–12 класів була проведена бесіда з морально-етичного виховання (березень 2016). У вересні 2016 року в рамках практично-орієнтованого проекту «Дорога і діти», з метою покращення роботи із запобігання дитячому дорожньо-транспортному травматизму учні центру закріпили знання правил дорожнього руху.
Підґрунтям грамотної, результативної корекційної роботи є діагностична спрямованість процесу превентивного виховання, яка дає можливість виявити фактори негативного впливу на учнів, причини психологічних механізмів відхилень у поведінці. Діагностичні дослідження проводяться різними методами. Зокрема, використовуються різноманітні анкети, тестові завдання, які дають інформацію про індивідуальні психологічні особливості учнів, їх моральні орієнтири, ідеали, прагнення, а також про схильність до девіантної поведінки, шкідливих звичок. Психолог центру Вовчук М.Ф., проводячи діагностику, анкетування та тестування дітей «групи ризику», склала план роботи з дітьми даної групи. Спільно з Лаврук І.М. провела круглий стіл «Молодь проти наркоманії та СНІДу» – до Всесвітнього Дня боротьби зі СНІДом (6–12 класи грудень 2015), клуб спілкування «Здоров’я – моя цінність» (квітень 2016, 10–12 класи), здійснювала правопросвітницьку діяльність серед батьків та педагогів через «Психологічний вісник» на теми «Світ дитини: особливості становлення», «Формування внутрішньої мотивації дитини до навчання», «Шляхи створення доброзичливого мікроклімату в сім’ї», проводила заняття з учнями з «групи ризику» у клубі спілкування «Запобігання виникненню стресових ситуацій», психопрофілактика «Екологія душі», заняття з елементами тренінгу «Я дорослішаю», тренінгові заняття «Школа лідерів» заняття з елементами казкотерапії «Хто не знає поразок, не вміє радіти перемогам», круглий стіл «Я збудую щасливу сім’ю».
У рамках проекту «Спорт+діти=здорова нація» медпрацівниками та вихователями 6–12 класів, соціальним педагогом Лаврук І.М. були проведені бесіди з учнями «Здоров’я людини – найвища цінність», бесіда щодо профілактики паління «Шкідливість нікотину» (квітень 2016), інформаційна година «Зроби свій вибір на користь здоров’я» (січень 2016), круглий стіл «Все в моїх руках» (профілактика шкідливих звичок) (листопад 2015), ігровий проект «Крок за кроком», конкурс малюнків «Якщо хочеш бути здоровим – будь!» (лютий 2016, Ротар Г.І., Спіжавка В.Г.). Соціальним педагогом центру Лаврук І.М. проводиться корекція банку даних дітей схильних до правопорушень. У рамках соціально-комунікативного проекту «Школа лідерів» Лаврук І.М., вихователі 5–12 класів проводили диспут «Проектуємо своє майбутнє», тренінг життєвих навичок «Вчимося приймати рішення», клуб спілкування «Пізнай себе – і ти пізнаєш світ» (грудень 2015), переглянули та обговорили відеофільм щодо профілактики бродяжництва/жебракування (лютий 2016), тренінгові заняття «Чому в нашому житті важко бути толерантним» (5-12 кл., лютий 2016), арт-терапевтичний практикум «Формування позитивного мікроклімату в учнівському середовищі» (травень 2016), заняття-тренінг «Шлях до самореалізації, або Як стати особистістю», круглий стіл «Стоп насильству!» (лютий 2016), під час якого темою осмислення і обговорення стали права дітей, ризики, що підстерігають підлітків у сучасному світі, стосунки у родині, міжособистісні взаємини у навчальному закладі, зустріч з працівниками служби у справах дітей «Підліткова наркоманія, токсикоманія, алкоголізм. Їхній вплив на рівень злочинності» (лютий 2016, Ротар Г.І.). Адміністрацією центру, вихователями та членами учнівського самоврядування упродовж лютого 2016 року проводились рейди «Зовнішній вигляд учнів».
Чи не найважливіша роль у превентивному вихованні учнівської молоді відводиться класним керівникам, вихователям, адже їхні обов’язки передбачають ведення щоденника психолого-педагогічних спостережень за учнями, обліку учнів класу, схильних до правопорушень; залучення таких дітей до різних видів діяльності (громадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної тощо); популяризацію в учнівському середовищі знань про негативний вплив на здоров’я дитини алкоголізму, наркотиків, куріння, формування в учнів потреби у здоровому способі життя; проведення індивідуальної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки; здійснення контролю за організацією вільного часу таких учнів; інформування батьківської громадськості про дотримання учнями норм поведінки чи їх порушення.
На основі проведеної діагностичної роботи кожен класний керівник та вихователі на початку навчального року складають психолого-педагогічну характеристику класу, оформляють соціальний паспорт класу, планують роботу з класним колективом та індивідуальну роботу з учнями, схильними до правопорушень.
У роботі з учнями, схильними до правопорушень, найбільш результативним є особистісно-зорієнтований підхід. Тому чи не найбільшу увагу приділяємо індивідуальній роботі з такими учнями. Вона передбачає щоденну цілеспрямовану планомірну роботу педагогів, соціально-психологічної служби з учнями, їх батьками. Індивідуальна робота з учнями включає різні форми та методи: бесіди, зустрічі з представниками правоохоронних органів, залучення до участі в позакласному житті закладу. Особливо ефективними методичними прийомами, які використовують класні керівники, вихователі у корекційній роботі з учнями, схильними до правопорушень, є власний приклад, дискутування, заохочення, створення проблемних ситуацій, у процесі вирішення яких учень вимушений дотримуватись певних моральних норм. Прикладами такої роботи є індивідуальні заняття з Мунтяном В. на тему «Профілактична бесіда про шкідливі звички (тютюнопаління)» (9 кл., Горман І.О.), з Ковалем О. «Поведінка в школі» (6 кл., Дегтяр С.В.), засідання психолого-педагогічного консиліуму, де розглядалось питання поведінки учня 11 класу Фурмана І.
У превентивному вихованні учнівської молоді важливим є залучення до виховного процесу батьків, громадських організацій, самоврядування; координація взаємодії школи, сім’ї та громадськості. Постійна співпраця закладу з батьками, забезпечує стійкість і стабільність навчально-виховного процесу, сприяє усуненню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації неповнолітніх. Сім’я, з точки зору пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію дітей до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Але проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому розуміючи важливість даної проблеми, педагоги школи налагодили тісну співпрацю з батьківською громадськістю. Найпоширенішими формами такої взаємодії є ознайомлення з умовами проживання і виховання дитини, що дає можливість раннього виявлення неблагополучних сімей, проведення тематичних батьківських зборів, індивідуальних консультацій, підтримання постійного контакту з батьками.
Упродовж 2015/2016 навчального року педагоги центру проводили індивідуальну роботу з учнями та їхніми батьками: тематичний порадник виховання морально-етичних почуттів «Світ чекає від тебе доброти» (лютий 2016), батьківська просвіта «Батьки – перші вихователі дитячих душ» (березень 2016), консультація для батьків «Шляхи створення доброзичливого мікроклімату в сім’ї» (квітень 2016), батьківський всеобуч «Принципи сучасного сімейного виховання» (жовтень 2016, 8 кл. Мацієвська Л.Т.), класні батьківські збори «Консолідація зусиль педагогів, сім’ї щодо поліпшення всебічного виховання і навчання учнів» (жовтень 2016).
Одним із найтиповіших правопорушень учнів є пропуски уроків без поважних причин. З метою їх недопущення в нашому закладі педагогами та адміністрацією центру проводиться профілактична робота з класними колективами та індивідуальна корекційна робота з учнями, схильними до пропусків.
Отже, в нашому закладі склалася своєрідна система роботи з превентивного виховання, яка передбачає цілеспрямовану, планову, взаємопов’язану, керовану діяльність з наявністю різних рівнів профілактичної роботи: первинної, вторинної, протирецидивної.
Починаючи з початкових класів, ведеться первинна профілактика:
• рання діагностика;
• щоденний контроль за відвідуванням учнями уроків;
• робота класних керівників, вихователів щодо попередження пропусків без поважних причин;
• просвітницька робота з учнями: години спілкування, бесіди, дні, тижні правових знань, зустрічі з працівниками правоохоронних органів.
Вторинна профілактика, яка передбачає:
• охоплення учнів заняттями в шкільних гуртках та секціях;
• охоплення учнів постійними та тимчасовими дорученнями;
• індивідуальна робота з учнями.
З метою протирецидивної профілактики ведеться така робота:
• облік учнів «групи ризику»;
• робота з батьками важковиховуваних дітей (індивідуальні консультації, батьківські лекторії, тренінги, тощо);
• залучення дітей «групи ризику» до роботи в гуртках, участі в загальношкільних заходах, суспільно-корисної праці.

“Профілактика девіантної поведінки
у неповнолітніх дітей  з психофізичними порушеннями”

(вихователь Г.Гакман )

За останні роки в Україні зросла кількість дітей з різноманітними порушеннями психофізичного розвитку. Серед них, особливо гострою на сьогодні є проблема розвитку особистості розумово відсталих школярів , їх соціалізації та соціальної адаптації у суспільстві.
На сьогодні в спеціальній теорії та практиці повстає питання про те, що рівень розвитку дитини з психофізичними порушеннями залежить не лише від якості корекційно-методичних засобів як таких, а й від стану її внутрішнього особистісного світу, від відкритості чи замкненості до соціального оточення, від тих суперечностей , які призводять до почуття неповноцінності.
Проблема поведінки завжди привертала до себе увагу педагогів і психологів, оскільки інтелектуальна недостатність суттєво впливає на стан емоційно-вольової сфери дитини, та веде до порушень соціальної поведінки. Проте й досі нез’ясованими залишаються механізми та педагогічні умови формування соціальної поведінки розумово відсталих школярів , потребують визначення об’єкти педагогічного впливу на аномальну особистість у процесі виховання. Особливої актуальності унаслідок своєї соціальної значущості набуває проблема запобігання проявам девіантної поведінки.
Відхилення поведінки у дітей з важкою та помірною розумовою відсталістю, що виховуються в спеціальних навчальних закладах, систематизують залежно від психопатологічної структури.
Виділяють 4 групи:
1. Діти зі стійкою емоційно-вольовою сферою;
2. Діти з нестійкою емоційно-вольовою сферою;
3. Діти з астенічним симптомокомплексом;
4. Діти зі складним олігофренічним дефектом.
Перші характеризуються відносно впорядкованою поведінкою, достатнім рівнем уваги й цілеспрямованою діяльністю.
Другі відрізняються підвищеною збудливістю, непосидючістю, дратівливістю, підвищеною конфліктністю, схильністю до агресії, інертністю, зниженою психічною активністю.
Треті – виснажені, втомлювані, дратівливі.
Стан четвертих визначається комплексом соматоневрологічних і психопатологічних симптомів: афективною збудливістю, неврологічною патологією: паралічами, парезами, важкими мовними розладами, порушеннями слуху й зору й ін.
Підлітковий вік небезпечний у змісті появи поведінкових проблем. Основні симптоми характерного для цього віку пубертатної кризи:
 опозиція до миру дорослих;
 критика;
 афективна нестійкість;
 швидка зміна настрою;
 схильність до групування.
Сучасні методи психолого-педагогічного впливу повинні передбачати можливість виявлення причин дезадаптації дитини, вибору форм корекційно- развиваючої роботи і її організації з урахуванням ресурсів самої дитини і його соціального оточення.
В умовах спеціальних шкіл необхідна організація роботи з корекції девіантної поведінки вихованців по чотирьох основних векторах впливу: дитина, батько, учитель, середовище. Додатковим фактором, що поєднує ці вектори, є їхня взаємодія.
У психолого-педагогічній роботі, у свою чергу, необхідно виділити наступні напрямки роботи:
1.Діагностика соціально-девіантної поведінки учнів.
Метою діагностичного обстеження є виявлення факторів, що призводять до виникнення порушень поведінки (крім основного дефекту – розумової відсталості) дитини. Інтерпретація отриманих даних результатів виробляється на основі первинного запиту вчителів й скарг батьків, психолого-педагогічної характеристики дитини, спостережень дитини під час бесіди, а також результатів психологічного тестування. При цьому виробляється оцінка емоційного стану, адекватності мотивації поведінки, ступеня стресового стану, перевіряються рівні тривожності, агресивності й фрустрації, визначаються види психологічних захистів, фрустраційна толерантність і тип реагування в стресовій ситуації.
2. Цілеспрямований психолого-педагогічний вплив, спрямований на розвиток соціальної компетентності дитини, корекцію емоційного стану. У контексті цих завдань спрацьовуються всілякі соціальні навички, що дозволяють розумово відсталій дитині осягати важке мистецтво успішно жити в злагоді й спокої із собою й з іншими. Це навички позитивної взаємодії, рішення конфліктних ситуацій, відпрацьовування способів успішної комунікації, формування соціальної адекватності, соціальної чутливості, коректування самооцінки, самоаналізу. При цьому в роботі з молодшими школярами використовують, в основному, лялькотерапію й арттерапію, а в роботі з підлітками – соціально-психологічний тренінг.
Розумова відсталість вносить свої корективи в процес цього розвитку, не тільки сповільнюючи, але й своєрідно змінюючи. Психокорекційні методики можуть бути оптимально вписані в структуру проведення тренінгу. Так, наприклад, рольова гра дозволяє змоделювати більше успішні форми поведінки, проробити їх у безпечній обстановці й одержати схвалення й позитивний зворотний зв’язок від психолога й однолітків. У процесі рольової гри ситуація знаходить конкретні риси й стає більше зрозуміла дітям, і відповідно, це спонукує їх змінити свою поведінку.
Релаксаційний тренінг є необхідним методом корекції емоційного стану дітей, зняття психофізіологічної утоми й напруги, регуляції емоційно- вольової сфери.
3. Робота з батьками. Робота з батьками являє собою досить важливу частину в роботі з подолання соціальної дезадаптованості розумово відсталих учнів. Зміст цієї роботи в основному полягає в підвищенні компетентності батьків, що необхідно для створення сприятливих умов розвитку дітей. Робота з батьками проводиться з використанням методів активного соціально-педагогічного навчання в групах. У ході роботи батьківських груп їм повідомляються відомості про особливості виховання й розвитку їхніх дітей, обговорюються різні педагогічні ситуації як з літературних джерел, так і з їхнього особистого досвіду, аналізується й моделюється поведінка батьків. Під час обговорення різних проблем увага батьків акцентується на наявні ресурси й можливості для позитивної взаємодії з розумово відсталою дитиною у родині. Їм пропонуються методичні рекомендації для вдосконалювання процесу сімейного виховання. При проведенні роботи з батьками можна також стикнутися з певними труднощами, що виражаються в наступному: не всі батьки проявляють зацікавленість у заняттях, незадоволені, не хочуть приходити на заняття, пояснюючи це перевантаженістю на роботі, проявляють негативізм до рекомендацій і т.д. Однак більша частина батьків розумово відсталих дітей активна, проявляє поважне відношення до занять, прагне їх не пропускати, задає додаткові питання. Багато хто з батьків приходить для індивідуальних бесід із приводу підвищення ефективності виховання дитини в родині.
4. Робота із громадськістю. Для того щоб привернути увагу громадськості до проблем девіантної поведінки розумово відсталих учнів, слід притягнути волонтерів. Завдяки їхнім зусиллям можна вивчити відношення суспільства до дітей з порушеннями інтелекту.
Профілактику девіантної поведінки розумово відсталих підлітків бажано проводити за декількома напрямками:
1) Формування знань щодо правил поведінки, що знижують вірогідність виникнення криміногенних небезпечних ситуацій;
2) Виховання звичок безпечної поведінки в громадських місцях, на вулицях, в спілкуванні з незнайомими людьми;
3) Розвиток культурних інтересів, захоплень, проведення дозвілля в колі однолітків;
4) Створення ситуації успіху.
Виходячи з усього сказаного, ми можемо зробити висновки, що сучасні методи психолого-педагогічного впливу повинні передбачати можливість виявлення причин дезадаптації дитини, вибору форм корекційно-розвиваючої роботи і її організації з урахуванням ресурсів самої дитини і його соціального оточення. Основою практичної реалізації в області превенції девіантної поведінки розумово відсталих дітей може стати системний підхід, заснований на взаємодії основних векторів впливу.
Результативність корекційно-виховного процесу в спеціальному освітньому закладі багато в чому визначається тим, до якої міри дитина залучена в соціальні відносини, в соціально-емоційну взаємодію, наскільки широкими є її стосунки з людьми ; наскільки успішно вона входить у світ предметів та явищ навколишнього світу, опановує соціальний досвід, оволодіває мовленням, предметними діями, звичками, різними формами поведінки; набуває життєво, соціально, особистісно значущих якостей, навичок і вмінь, здатних забезпечити оптимальний рівень функціонування.

“Превентивність як складова виховання життєво компетентної особистості”
(Вихователь Микосянчик Ю.В.)

Сучасний світ уже створив портрет людини майбутнього: полікультурна, інтелектуальна, фізично здорова особистість з розвиненими почуттями, пізнавальними потребами, діяльнісними якостями, здатна отримувати глибокі знання, професійні навички, вільно орієнтуватися, самореалізовуватися, саморозвиватися і самостійно приймати правильні, морально-відповідальні рішення в умовах постійних змін. Така людина повинна особистісно зростати й у стінах навчального закладу, тому функція новітньої школи полягає вже не тільки у навчанні й вихованні молодого покоління, але й його соціалізації, формуванні життєвої компетентності, розвитку соціально значимих якостей.
Аналогічні завдання ставлять перед собою українські освітяни, тож пріоритетним нині є формування в учнів ключових компетентностей, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити життєвий успіх молоді у суспільстві знань.
Компетентність, як трактується це поняття у наукових джерелах, – це динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність.
У проекті нового базового Закону «Про освіту» визначено 10 груп компетентностей:
1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами.
2. Спілкування іноземними мовами.
3. Математична грамотність.
4. Компетентності в природничих науках і технологіях.
5. Інформаційно-цифрова компетентність.
6. Уміння навчатися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.
7. Соціальні і громадянські компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.
8. Підприємливість.
9. Загальнокультурна грамотність.
10. Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.
Серед перерахованих вище не вказана «життєва компетентність», зміст якої пояснюють так: «Знання, вміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності, необхідні для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту. Життєва компетентність передбачає свідоме і несвідоме ставлення до виконання особистістю її життєвих і соціальних ролей, вона пов’язана із самовдосконаленням людини». Якщо стисліше, то життєва компетентність – це здатність людини вирішувати життєві проблеми. Власне, на нашу думку, це поняття містить у собі основні характеристики тих компетентностей, над формуванням котрих належить працювати педагогам нині, і вони є, по суті, її складовими.
Яке ж місце у контексті формування життєво компетентної особистості посідають превентивність, превентивне виховання. Варто пригадати їхнє визначення. Превентивне виховання – керована діяльності, що забезпечує теоретичну й практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки, а саме:
– правопорушень (схильності до агресій, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);
– екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до навколишнього середовища як до засобу і сировини для задоволення власних потреб);
– шкідливих звичок (алкоголізму, наркоманії, куріння, токсикоманії);
– статевих порушень (статевої розпусти, статевого насильства, наслідком яких можуть бути венеричні захворювання, ВІЛ/СНІД тощо).
– важких психологічних і психічних станів та їх наслідків (депресії, суїциду, акцентування та загострення психопатичних тенденцій тощо).
Слід додати, що деструктивно впливає на життя молодого покоління залежність від азартних ігор, віртуальних розваг та Інтернету, а значить, необхідно вживати попереджувальних заходів щодо запобігання їхнього негативного впливу.
Превентивне виховання і передбачає розвиток особистісних ресурсів молоді, їхньої життєвої компетентності, вироблення адаптивної стратегії поведінки, а відтак тісно повязане з формуванням інформаційно-цифрових, соціальних і громадянських компетентностей, групи компетентностей «Екологічна культура і здорове життя» тощо, що випливає з їхнього змісту, котрий нами виділено вище.
Розвиток життєвої компетентності вимагає використання освітніх технологій, що активізують учнів: не передавати їм абстрактну, готову інформацію, відірвану від життя, а формувати на основі знань і їхнього досвіду уміння діяти. Тому перспективним є впровадження інноваційних, зокрема інтерактивних, технологій, ігрових методик. Всі учасники виступають у ролі творця, а не виконавця чужої волі, учні осягають і засвоюють духовні цінності, вчаться соціально взаємодіяти, застосовувати набуті знання на практиці, критично мислити, що забезпечує їхню високу пізнавальну активність, а педагогу допомагає створити атмосферу співробітництва, творчої взаємодії, що надто важливо, коли йдеться про заходи превентивного напрямку. Їх успішність залежить від:
– підбору змісту, джерел, методів, прийомів залежно від вікових особливостей учнів;
– врахування індивідуального досвіду школярів, їх позиції;
– такту педагога, його поваги до особистості;
– вивчення результатів виховного впливу, коригування діяльності у випадку потреби.
Забезпечують активну участь і взаємодію учнів один з одним і педагогом робота в групах, інтерактивні презентації, дискусії, мозкові штурми, рольові ігри, аналіз історій, ситуацій, виконання проектів. Ці види роботи можна застосовувати автономно, або поєднувати їх під час тренінгів, годин спілкування, і навіть проведення самопідготовки, та інших заходів. Теми і підбір матеріалу повязуються з реальними проблемами, життям молоді. Інколи тему підкидає щойно одержана інформація або свіжий випадок.
Не буде перебільшенням, якщо зазначимо, що у нашому навчальному закладі й у кожному класі зокрема реалізується комплекс заходів, метою котрих є набуття вихованцями досвіду моральних і правових стосунків, попередження ситуацій їх соціальної дезадаптації, антигромадської поведінки, навичок здорового способу життя.
«Як вийти з конфлікту?» – це запитання було заявлено як тема відповідного тренінгу, метою котрого було застосування на практиці кроків вирішення конфлікту, розвиток навичок міжособистісного спілкування, уміння йти на компроміс, подолання проявів агресії у молодіжному середовищі, що може стати причиною правопорушення. Учасники склали список конфліктних ситуацій, вибрали одну (однокласник розбив телефон, інший вимагає негайно відшкодувати вартість ремонту, а у винуватця наразі відсутні гроші) і, працюючи в групі й розподіливши ролі, склали приблизний діалог, у якому, як вони вважають, конфлікт вирішиться. Потім, застосовуючи картки, на яких зазначено 8 кроків («створити ефективну атмосферу», «внести чіткість у сприйняття», «врахувати індивідуальні й спільні потреби», «створити спільне позитивне ставлення до проблеми», «дивитись у майбутнє», «шукати альтернативні варіанти», «розробити реальні ідеї», «укласти взаємовигідні домовленості») поділили діалог на етапи, внесли зміни, оцінили результат. Така робота проходила за участю педагога, оскільки учням з порушеннями слуху потрібна консультативна допомога, наприклад, на етапі застосування кроків вирішення конфлікту.
Робота у напрямі превентивного виховання полягає у формуванні в учнів високих моральних якостей, які є головним чинником вибору способів поведінки, адже він має здійснюватись на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склались у нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що справляє вирішальний вплив на формування в учнів моральних почуттів, які регулювали б їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів їх реалізації, справедливості, відповідальності тощо. Отож превентивне виховання тісно пов’язане з правовиховною роботою, зокрема з формуванням правової культури школярів.
Для вироблення антидевіантного імунітету, попередження проявів антигромадської поведінки упродовж кількох років учні мого класу були залучені до заходів, які об’єднали під загальною назвою – «Правовий лекторій». Однак «лекторій» – досить умовна назва, позаяк нудних повчань вдалося уникнути, бо при розгляді кожної теми добиралися відповідні види роботи, традиційні поєднувалися з інноваційними (бісіда й імітаційні ігри, розгляд випадку з судової практики з точки зору моралі і права, конструювання ситуації морального й правового вибору, спільне розв’язання
проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації та інше). Ситуативні завдання сприяють засвоєнню учнями правових знань, його практичному застосуванню до аналізу реальних майбутніх подій і явищ.
Ось неповний перелік тем, які піднімалися на заходах: «Головний закон держави», «Права, свободи і обов’язки людини та громадянина», «Поняття про правопорушення і злочин», «Пустощі й кримінальна відповідальність», «Застосування норм закону» тощо.
Крім того, для розширення й поглиблення правових знань, набуття навичок правової поведінки, а відтак для формування правової свідомості використовується будь-яка слушна нагода, ситуація, в яку потрапляє учень.
Запам’ятовуються вихованцям закладу, спонукають до роздумів, аналізу вчинків зустрічі з працівниками поліції («Відповідай за свої вчинки», «За кожен злочин буде кара»). Шкода, що вони відбуваються раз або двічі на рік. Варто би налагодити співпрацю на постійній основі, аби щомісяця проводити зустрічі, на яких розглядати різні аспекти життя молоді.
Надзвичайно актуальною проблемою є формування здорового способу життя, попередження виникнення шкідливих звичок. Необхідну інформацію учні вже одержали на таких заходах, як «Здоров’я і шкідливі звички», «За життя без наркотиків», «Падіння моралі. Небезпечні наслідки для майбутнього життя», «СНІД. Правда та міфи», «Алкоголь чи успішне життя: вирішуй сам», «Енергетики: за і проти», «Безпека в Інтернеті». Слід відзначити, що найбільший ефект мають заняття, на яких використовується яскрава, навіть вражаюча, наочність (плакати, відеоматеріали та інше), інформація подається просто, лаконічно і доступно.
Поширеною серед молоді шкідливою звичкою є тютюнопаління. Серед учнів нашого закладу, як показали результати анонімного анкетування, теж є курці або ті, хто пробував палити. Тому дванадцятикласники вибрали темою для просвітницького усного журналу з елементами тренінгу тему «Шкідливість куріння», який відвідали учні 6–12 класів. Однолітки ділилися зі своїми однолітками та учнями молодшого віку інформацією, яку знайшли у процесі підготовки до заходу, що й стало прекрасним прикладом медіації (посередництва), вплинуло на ефективність сприйняття: сказане товаришем викликає більше довіри. Цікаво було спостерігати за аудиторією, яка нібито й знає все про куріння, його наслідки, проте для себе на різних етапах заходу відкривала щось нове. Наприклад, ніхто із тих, хто курить, не замислювався над економічною складовою цієї звички, скільки, у прямому значенні слова, коштів йде на вітер. Головні думки, котрі учасники заходу намагалися донести до присутніх, такі: «Все у твоїх руках!» і «Зроби правильний вибір!»
Необхідною і важливою частиною превентивного виховання є індивідуальна робота з учнями, зокрема з так званої «групи ризику». Серед моїх вихованців є юнак, який потребує підвищеної уваги. Форми роботи із ним підказує життя: відверта розмова, програвання ситуації і пошук альтернативних виходів із неї, погляд на проблему з точки зору іншої сторони конфлікту тощо. Звісно, враховуються особливості його темпераменту, характеру, віку, обсягу знань і соціального досвіду. Обов’язково залучаємо його до різних видів діяльності і виконання доручень: організувати проведення ранкової руханки, допомогти у суспільно-корисній роботі, взяти участь у роботі учнівського самоврядування. Так, наприклад, під час проведення дня учнівського самоврядування він спробував себе у ролі учителя фізкультури, його висновок був такий: «Важко! Діти не слухають! Сам буваю таким! Розумію вчителів!» «Виховання мистецтвом» –ще одна форма роботи, що довела свою ефективність. Учня залучили до інсценізації уривка драми «Украдене щастя» І. Франка і він доклав усіх зусиль, аби перевтілитися у свого героя. Найголовніше те, що в усіх видах діяльності він сам одержав задоволення, досвід, відчув власну значимість, подивився на себе і на нього поглянули педагоги, учні зовсім по-іншому, таким чином, він засвоював позитивну модель поведінки, набував уміння діяти у життєвих ситуаціях.
Отже, рівень сформованості життєвої компетентності визначає готовність учня до свідомого творення власного життя, яке передбачає розробку життєвої стратегії й життєвого шляху, а факторами, що впливають на цей процес, є заходи превенції, зокрема підвищення правової культури і набуття навичок здорового способу життя, що впливають на свідомість, почуття й волю молодого покоління для попередження антисоціальних й антигромадських проявів.

“Методи корекції проявів девіантної поведінки у підлітків з особливими потребами”
(Вихователь 11 класу Мазур Іванна)

«Превентивний» – в перекладі з латинської (prаventivus) означає запобіжний.Система превентивного виховання – це керована діяльність, яка забезпечуєтеоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованихна попередження, подолання відхилень у поведінці школярів і запобіганнярозвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки.
Запорукою успішного результату корекційної роботи з важковиховуванимидітьми є педагогічна діагностика. Її суть полягає у виявленні тих негативних явищ,факторів, які згубно впливають на дитину. Є кілька рівнів діагностики:
 діагностика на рівні мікрорайону, де проживає учень (відомості можна взятиу службах у справах неповнолітніх).
 діагностика на рівні школи. вона включає максимум відомостей проучнівський колектив школи.
 діагностика на рівні класу. Ставить за мету з’ясувати рівень душевного комфорту учнів у шкільному та класному колективі, емоційної атмосфери у родинному середовищі, взаємостосунків між учнями та педагогами. Загальні та індивідуальні особливості проявів дефектів правової та моральної свідомості підлітків
Тільки після проведення діагностики можна проводити корекцію.
Напрямки роботи із важковиховуваними учнями:
1) створення ситуації психологічного комфорту, установлення відносин зпідлітком на основі довіри;
2) формування у підлітка позитивної самооцінки;
3) формування мотивації досягнення;
4) створення ситуації успіху в діяльності, котра викликає зацікавленість дитини;
5) розробка правильних навичок поведінки і спілкування;
6) формування моральних уяв, пізнавальних інтересів, розширення кругозору;
7) формування позитивної життєвої перспективи – разом з вихователемпродумати шляхи самореалізації, сфери самоповаги.
Основні принципи на які важливо опиратися при корекції поведінки учнів:
налагодження довірливих відносин, контроль ідопомога у навчальній діяльності; авансування довірою у школі з бокувчителів і однолітків; організація дозвілля, розширення сфери інтересів,опора на кращі якості характеру; формування професійних планів і життєвихпрагнень; прищеплення навичок самоаналізу, самовиховання; допомога воздоровленні умов сімейного виховання; залучення таких учнів до різних видівдіяльності (громадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної тощо);
Підґрунтям грамотної, результативної корекційної роботи є діагностичнаспрямованість процесу превентивного виховання, яка дає можливість виявитифактори негативного впливу на учнів, причини психологічних механізміввідхилень у поведінці. Діагностичні дослідження проводяться різними методами.
Зокрема, можна використовувати різноманітні анкети, які дають інформацію проіндивідуальні психологічні особливості учнів, їх моральні орієнтири, ідеали,прагнення, а також про схильність до девіантної поведінки, шкідливих звичок.
Важливу інформацію про особливості характеру учнів, комунікативні таорганізаторські здібності, соціометричну позицію в класному колективі отримує класний керівник та вихователь в ході спостереження за поведінкою підлітка в урочний іпозаурочний час. Педагоги, постійно спілкуючись зі своїми учнями на перервах, спільно організовуючи позакласні заходи, відвідуючи уроки різнихвчителів у своїх класах, отримують можливість не лише скласти точну психолого-педагогічну характеристику класного колективу і окремих учнів, але й запобігтинегативним проявам у колективі, скоректувати мотиваційно-поведінкову сферу.

“Превентивне виховання та профілактика негативних явищ в учнів початкової школи”
(Вихователь Черневич Д.О.)

Жодна країна, жодне суспільство, котрі
не піклуються про своїх дітей,
не можуть претендувати на
визнання себе як нації.
Н.Мандела

Складний процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей дітей. Система виховних заходів школи має бути спрямована на вдосконалення способу життя учнів. Дитина, особливо молодший школяр, має почувати себе комфортно у школі, особливо в класі, між однолітками та із своїми вчителями і вихователями. Якщо так є, то дитина обирає для себе правильну соціальну орієнтацію. Мета превентивного виховання полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності школярів за свою поведінку, сприяє не лише усвідомленню своїх прав а й обов’язків.
“ Превентивний” – в перекладі з латинської (prаventivus) означає запобіжний. Система превентивного виховання – це керована діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки.
«Зміцнити здоров’я людини в дитинстві, не допустити, щоб дитина вступала в юність кволою і млявою – це означає дати їй усю повноту життєвих радощів» ці слова великого педагога В.О. Сухомлинського мають стати аксиомою діяльності кожного керівника навчального закладу, кожного педагога. Сучасний педагог має знати і вміти визначати реальний рівень духовного, соціального, психічного, фізичного розвитку учнів класу, прогнозувати результат своєї діяльності, обирати із уже відомих, конструювати або виробляти єдину виховну технологію, яка б забезпечила особистісне зростання вихованців.
Основно метою превентивного вихованя молодих школярів є: комплексна психолого – педагогічна і соціальна допомога; профілактика асоціальних проявів в поведінці учнів; моральне здоров’я; формування здорового способу життя; правова освіта.
Для забезпечення виховання в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки. Превентивне виховання в центрі здійснюється на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві й становлять суспільну свідомість; забезпечується подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.
Учні початкових класів краще сприймають все за допомогою таких методів як:
-Рольова гра. Гра – це творчість, гра – це праця, а праця – шлях дітей до пізнання світу. М.Вашуленко.
Суть методу і його мета: інсценізувати незвичні для учнів ситуації та події юридичного характеру. Рольові ігри сприяють кращому розумінню ситуацій, а також формуванню співчуття щодо тих, про кого йдеться у грі. Наприклад, у рольові грі про грабіж учнів, виконуючи роль жертви, набувають навичок ситуативно відчувати, що означає бути жертвою злочину.
Гра «Я – лікар» дає змогу краще усвідомити учнями про важливість здоров’я та дізнаються про способи його збереження. В такій грі молодші школярі здатні аналізувати свої вчинки та їх наслідки для власного здоров’я, здоров’я оточуючих.
-Дискусія в класі. Краще слухати дискусії розумних, ніж наставляння дурних. Данило Заточник
Суть методу та його мета: дискусії дають прекрасну можливість виявити, яку позицію вчителі та учні займають щодо правознавчих проблем, зокрема, прав та обов’язків людини.
Для учнів початкової школи проводилося виховне заняття «Великі права малої дитини». Під час цього заняття, на основі казок, діти ознайомилися з своїми правами .
Але не слід забувати, що учнів початкової школи насамперед потрібно ознайомити з їхніми обов’язками. Тому з учнями нашого класу була проведена бесіда «Чи знаєш ти свої обов’язки».
-Використання малюнків. Кожна дитина – художник. Труднощі в тому, щоб залишитися художником, вийшовши з дитячого віку. Пабло Пікассо
Суть методу і його мета: малювання в класі може бути використане для того, щоб навчити учнів спостерігати і співпрацювати, розвивати їхню уяву, виховати співчуття до людей, зображених на малюнках.
Ми стараємось, щоб бесіди, виховні заняття, практичні уроки супроводжувалися творчими роботами учнів, готуємо виставки.
– Робота з батьками. У перший час найважливіше материнське виховання, тому що моральність має бути насаджена в дитині як почуття . Гегель Г.Ф.
Не менш важливе значення в превентивному вихованні дітей беруть батьки. Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
Саме вона має допомагати забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління. Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.
Батьки нашого класу беруть активну участь у виховному процесі. З ними було проведено бесіду «Закон, родина, дитина»(про моральне і правове виховання в родині), неодноразово проводились опитування різного спрямування, відбулися батьківські збори з присутністю дітей «Покарання не уникнути», також оновлюємо інформацію для батьків, яка знаходиться в нас в класному куточку («Гіперактивна дитина», «Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки» та ін.).
– Здоров’язберігаючі технології. Людина сама має заробити своє здоров’я. П.Брегг
Під час занять, уроків завжди проводиться дихальна гімнастика, вправи енергізатори, фізкультхвилинки, ранкова гімнастика.
Виконуючи всі ці методи, піклуючись про дітей та розмовляючи з ними, як з рівними собі, ми прагнемо сформувати активну життєву позицію щодо негативних проявів у соціумі – наслідків негативного впливу шкідливих звичок на здоров’я людини, норм та правил власної поведінки та норм соціально важливих для суспільства, формуємо основи духовно- морального розвитку особистості: самооцінювання, самоконтролю, знання та навички ведення здорового способу життя, усвідомлення цінності власного життя і необхідності збереження здоров’я з раннього дитинства.
За ці роки роботи з класом ми побачили що у дітей:
-зростає рівень загальної вихованості;
-формується правильне розуміння поняття «правопорушення»;
-є зневага до шкідливих звичок у дітей;
-діти прагнуть бути здоровими;
-розвивається рівень самооцінки учнів,
тобто показники превентивного виховання постійно зростають, та є успішними.
Щороку ми вивчаємо і аналізуємо зайнятість учнів у позаурочний час. Більшість школярів охоплені роботою в спортивних (орієнтування, шахи, теніс), природничих та ін. гуртках.
Можна сказати, що організація соціально-профілактичної роботи сприяє залученню молодших школярів до профілактичних програм, що допомагає їм самореалізовуватись у корисних і цікавих заходах, відчути себе причетними до спільної справи.
“Наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми” (Антон Семенович Макаренко)